Матеріали для перегляду

НЕ ЗІПСУЙТЕ ОСТАННІХ ДНІВ

–  Чи можете порадити, як у ці серпневі дні морально під­готувати дитину до навчаль­ного року, налаштувати на ро­бочий лад, на щоденну працю? Так би мовити, полегшити пе­рехід із тримісячної нірвани, що зветься канікулами, до героїч­них шкільних буднів?

 – Вважаю, що не варто псувати їй останні канікуляр­ні дні розмовами про школу, про дисципліну й необхідність добре навчатися. І не треба вже тепер починати посилено за­йматися з нею чи змушувати це робити, бо вона зненави­дить ту школу ще до почат­ку навчального року. Відпочи­нок для того й потрібен, щоб розслабитися і відновити сили. Коли ми після відпустки вихо­димо на роботу, теж є певний внутрішній спротив, який дола­ється протягом одного – двох днів. Потім все одно входимо в робочий ритм. Так само й діти. Тому не варто позбавляти їх цих останніх днів відпочин­ку – ні змушувати до занять, ані накручувати як спортсме­нів: «Ти повинен…». Треба дозволити відгуляти цей відпочи­нок до кінця, «випити» його до останньої краплини. Єдине, що має сенс, – трохи перебуду­вати режим дня. Бо влітку все одно він трохи збивається. Ди­тині, яка звикла лягати влітку об одинадцятій вечора і встава­ти в дев’ятій, буде дуже важ­ко прокидатися о сьомій ранку. Ці дві години виб’ють її з колії. Треба, щоби біологічний годин­ник запрацював у звичному для школи ритмі. Бо якщо водночас відбуваються і зміщення сну, і початок занять – це набагато важче. Тому режим потрібно перебудовувати поступово – хоча б за тиждень – півтора до початку навчального року. Щодо всього іншого… Перед-шкільна підготовка, вся ця ма­газинно-базарна метушня, купівля зошитів, іншої учнівської амуніції – це й є непряме, м’яке, плавне, але все-таки на­лаштування на навчання. І тут якраз важливо, аби учень брав участь у цьому процесі, в будь-яких, навіть дрібних покупках того, що знадобиться йому для школи. Адже це стосується без­посередньо його самого. Заод­но й гроші навчиться раху­вати. Бо часто буває так: ми вважаємо дітей недостатньо до­рослими для того, щоб купи­ти собі олівці, приносимо все готове, а потім вимагаємо від них розуміння й відповідаль­ного ставлення до всього. Ін­шими словами, сіємо одне, а врожай хочемо зібрати зовсім інший. А так не буває. Ні в природі, ні в житті.