Вдавнину люди вважали, що Земля стояла на панцирi гiгантськоi Черепахи.
Ця Черепаха лежала на спинах трьох Слонiв. А Слони стояли на трьох
Китах, якi плавали у Всесвiтньому океанi. i так вони тримали Землю мiльйони рокiв. Але якось прийшли до краю Землі учені мудреці, глянули вниз – і злякалися. - Невже наш світ такий нестійкий, - ахнули вони, що Земля кожної миті може полетіти в безодню? - Гей, Черепахо! - заволав один з них. – Чи не важко тобі тримати нашу Землю? - Земля не пушинка, - відповіла Черепаха. – І з кожним роком стає все важча. Але не турбуйтеся: доки живі ми, Черепахи, Земля не впаде! - Агов, Слони! - закричав другий мудрець. – Чи не набридло вам тримати Землю з Черепахою? - Не хвилюйтеся, - відповіли Слони. – Ми любимо людей і Землю. Обіцяємо: доки живі Слони, вона не впаде! - Е-гей, Кити! – заволав третій мудрець. – Чи довго ви можете утримувати Землю з Черепахою і Слонами на додачу? - Ми утримуємо Землю мільйони років, - відповіли Кити. – І даємо чесне слово: доки живі Кити, Земля не впаде! Так відповіли людям Кити, Слони і Черепаха. Але учені мудреці не повірили їм. "А що буде, - злякалися вони, - якщо Китам набридне нас тримати? А раптом Слони захочуть піти у цирк? А якщо Черепаха простудиться і чихне? - Доки не пізно, - вирішили мудреці, - ми повинні врятувати Землю. - Залізними цвяхами треба прибити її до панцира Черепахи! – запропонував один. - І золотими ланцюгами прикувати до неї Слонів! – додав інший. - І морськими канатами прив’язати до Китів! - додав третій. - Ми врятуємо людство і Землю! - закричали усі троє. І тут Земля захиталася. - Чесне слово Китів міцніше, ніж морські канати! – гнівно сказали Кити, дружно вдарили хвостами і поплили в океан. - Чесне слово Слонів міцніше, ніж золоті ланцюги! - протрубили розсерджені Слони і пішли у джунглі. - Чесне слово Черепахи твердіше, ніж залізні цвяхи! – образилась Черепаха і пірнула у глибину. - Стійте! - закричали мудреці. - Ми вам віримо! Але було пізно: Земля захиталася і повисла... Мудреці з жахом зажмурилися і завмерли в очікуванні... Минула хвилина. Дві. Три. А Земля висить! Минула година. День. Рік... А вона тримається! І тисячу років промайнуло. І мільйон… А Земля не падає! А деякі мудреці досі чекають, що вона ось-ось упаде. І ніяк не можуть збагнути – на чому ж вона тримається? Стільки часу минуло, а вони й досі не збагнуть, що якщо Земля на чомусь і тримається, то ЛИШЕ НА ЧЕСНОМУ СЛОВІ!
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Форма входу
Кнопочка Стежинок
Ми будемо Вам вдячні, якщо ви розмістите нашу кнопку у себе на сайті. Якщо ви хочете обмінятися з нами банерами, пишіть в гостьову книгу, каталог «Друзі сайту» до Ваших послуг
