Матеріали для перегляду

Доба поділялася на ранок, день, вечір, ніч, а день – на ранок, обід («полудне») і вечір. Або, наприклад, за першими півнями, другими, третіми, що відповідало передранковій порі.

Потім час почали пов’язувати з астрономічними факторами: доба – періодом обертання Землі навколо своєї осі, місяць – періодом обертання Місяця навколо Землі, рік – періодом обертання Землі навколо Сонця.

Ще з часів кам’яної доби відомі різні споруди, які допомагали людям спостерігати за місцезнаходженням небесних світил. Найвідомішою, мабуть, є Стоунхендж в Англії. Ця споруда з каменю була не тільки сонячним і місячним календарем, але й моделлю Сонячної системи.

У Київській Русі рік починався весною, з початком робіт на землі. Назви місяців в українській мові – січень, березень, травень, червень – це з тих часів. Разом з християнством на Русі поширився Юліанський календар.

До 1492 р. початком нового року в Росії вважалось 1 березня, а з 1492 р. – 1 вересня. 19 грудня Петро І видав указ, за яким новий рік починався з січня 1700 року.

26 січня 1918 р керівник російського уряду В. І. Ленін підписав декрет «Про введення у російській республіці західноєвропейського календаря». Декретом наказувалось після 31 січня 1918 року вважати не 1, а 14 лютого. Так було введено в Росії Григоріанський календар.

1 січня ми зустрічаємо Новий рік, а 13 січня використовуємо можливість відсвяткувати «новий рік» ще й «за старим стилем», бо при переході на новий стиль ми додали 13 днів до дати старого стилю.