Матеріали для перегляду

На пів­но­чі дер­жа­ви цей мі­сяць на­зи­ва­ли «су­хо­діл» або прос­то «су­хий», бо ве­сня­не со­неч­ко на ту по­ру зде­біль­шо­го ви­су­шу­ва­ло во­ло­гу піс­ля зи­ми зем­лю. На схо­ді вжи­ва­ли наз­ву «про­лі­тень», бо в цей час з'яв­ля­лись пер­ші пе­ре­літ­ні пта­хи, ко­трі ві­щу­ва­ли наб­ли­жен­ня теп­ла. На пів­дні при­жи­ла­ся наз­ва мі­ся­ця, якою ми ко­рис­ту­є­мо­ся і по­ни­ні - «бе­ре­зо­зіл», «бе­ре­зіль», «бе­ре­зень». Бу­ло по­мі­че­но, що під ді­єю жит­тє­дай­но­го со­няч­но­го теп­ла са­ме в цей час - піс­ля вес­ня­но­го рів­но­ден­ня, ожи­ва­ють бе­ре­зи, пов­нять­ся со­лод­ким со­ком і прик­ра­ша­ють­ся «се­реж­ка­ми».
Мож­ли­во са­ме то­му муд­ре­ці си­вої дав­ни­ни на­рек­ли пер­ший мі­сяць вес­ни іме­нем «БЕ­РЕ­ЗИ» - на­йяс­кра­ві­шо­го сим­во­лу при­хо­ду вес­ни і чу­до­во­го ін­ди­ка­то­ра змін, які нас­та­ють в при­ро­ді. По­чав­ся рух бе­ре­зо­во­го со­ку - це і ві­та­мі­ні­зо­ва­на сма­ко­та, і сиг­нал гос­по­да­ре­ві про те, що зем­ля від­та­ну­ла на всю гли­би­ну вко­рі­нен­ня бе­ре­зи. «Ви­ки­ну­ла» бе­ре­за зе­ле­ні лис­точ­ки - ґрунт прог­рів­ся до по­вер­хні. 
На­род­ні прик­ме­ти свід­чать: бе­ре­зень має сім по­год - кру­тить, му­тить, при­пі­кає, сіє, віє, роз­ли­ває, з не­ба щед­ро по­ли­ває. Та як тіль­ки по­чу­єш жай­во­ро­нка, знай - це на стій­ке теп­ло.
Особ­ли­во­го зна­чен­ня хлі­бо­ро­би на­да­ва­ли дню вес­ня­но­го рів­но­ден­ня. В цей день ви­пі­ка­ли з тіс­та фі­гур­ки й сим­во­ли різ­них пта­шок, ви­но­си­ли їх в по­ле чи сад, при­мов­ля­ю­чи: «Пта­шок вик­ли­каю із теп­ло­го краю. Ле­тіть со­ло­вей­ки на на­шу зе­ме­льку, спі­шіть лас­ті­вонь­ки пас­ти ко­рі­вонь­ки». По­тім ци­ми тіс­теч­ка­ми при­го­ща­ли ді­тей. Бу­ли й ін­ші прик­ме­ти бе­рез­ня:
- як­що сніг та­не швид­ко, а во­да бі­жить пруд­ко - на мок­ре лі­то;
- як­що час­ті ту­ма­ни - лі­то бу­де до­що­ве;
- як­що ба­га­то со­ку в бе­ре­зи - че­кай до­що­во­го лі­та;
- як­що віль­ха роз­пус­тить лис­тя ра­ні­ше за бе­ре­зу - бу­де хо­лод­не лі­то;
- спів со­лов'я, ку­ван­ня зо­зу­лі на го­ле де­ре­во - до нев­ро­жаю;
- як­що до пер­шо­го гро­му зем­ля не роз­мер­знеть­ся і бу­дуть два гро­зо­ві дні пос­піль - до гар­но­го вро­жаю.