Образи: що за ними сховано?
Образи - це отруйні стріли, і можна використовувати їх
тільки проти ворогів, але ніяк не проти дітей. Якщо ми скажемо: "Який
некрасивий стілець!" - зі стільцем нічого не трапиться. Він не почуває ні
образи, ні зніяковілості. Він стоїть там, куди його поставили, незалежно від
прикметника, що характеризує. Однак коли незграбним, або дурним, або некрасивим
називають дитину, з нею дещо відбувається. Вона страждає, злиться, відчуває
ненависть, бажання помститися. У зв'язку із цим у дитини з'являється й почуття
провини, яке, у свою чергу, приводить до тривоги. Уся ця "ланцюгова
реакція" робить нещасними і батьків, і дитину.
Коли дитині увесь час повторюють: "Який ти
незграбний!" - вона може першого разу відповісти: "Зовсім ні!"
Але, загалом, діти прислухаються до думки батьків, і зрештою дитина й сама
повірить, що незграбна. Упаде, наприклад, під час гри й сама собі скаже:
"Який я незграбний!" Потім дитина почне уникати рухливих ігор, що
вимагають спритності, тому що відтепер він упевнений у своїй неповороткості.
Коли батьки й учителя повторюють дитині, що вона дурний,
зрештою вона цьому повірить. Тоді дитина і зовсім перестане проявляти в
присутності людей свої розумові здібності, думаючи, що цим уникне небажаних
порівнянь і врятується від глузувань. Вона радітиме, коли їй дають спокій.
Девізом її стає: "Не намагайся зовсім, не намагайся, і невдач не
буде".
Автор: Марія Дьоміна. При підготовці статті використані
матеріали книги Хаим Дж. Джайнота "Батьки й діти" | 
