Здоров’я людини ґрунтується на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов. Однак певною мірою воно залежить також від свідомого ставлення людини до себе та оточуючого середовища. Здоров’я людини – стан повного соціально-біологічного і психологічного комфорту, коли функція всіх органів і систем організму зрівноважені з природним і соціальним середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти. Критерій здоров’я визначається комплексом показників. Однак за найзагальнішими рисами здоров’я індивідуума можна визначити як природний стан організму, що характеризується повною зрівноваженістю будь-яких виражених хворобливих змін. Слід пам’ятати, що здоров’я залежить від багатьох факторів, які об’єднуються в одне інтегральне поняття – здоровий спосіб життя. Його метою є навчити людину розумно ставитися до свого здоров’я, фізичної та психічної культури, загартовувати свій організм, вміло організовувати працю і відпочинок. Для загартованості дитини треба використовувати фізичну працю, заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі та інші природні фактори. Важливим фактором фізичного здоров’я є загартування організму. Загартування – це підвищення стійкості організму до несприятливих умов деяких факторів навколишнього середовища (наприклад низької та високої температур) шляхом систематичного дозованого впливу цих факторів на організм. В основі загартування лежить властивість організму людини пристосовуватись до зміни умов навколишнього середовища. У людини відбувається процес пристосування організму до нових умов існування – виникає адаптація. Інші засоби зміцнення здоров’я – ранкова гігієнічна гімнастика, перебування на природі – у лісі, парку, біля моря, у горах та ін. Але існують і нетрадиційні форми та методи оздоровлення дитячого організму.
Психогімнастика
Що таке психодіагностика? Преш за все, це фізкультура! Не механічне повторення фізичних вправ. Будь-який фізичний рух в психогімнастиці висловлює якийсь образ фантазії, яка насичена емоційним змістом, тим самим об’єднується діяльність психічних функцій – мислення, емоції, рухи – а з допомогою коментарів Ведучого підключається ще внутрішня увага дітей до цих процесів. Таким чином, психогімнастичні вправи використовують механізм психофізіологічного функційного єднання. Наприклад, дитина не просто виконує різкі ритмічні помахи рук, а уявляє себе веселим зайчиком, який грається н галявині. Це ігрова вправа дає дитині масу задоволення, включає в роботу його фантазію, покращує ритмічність рухів. В цей же час Ведучий коментарями описує характер фізичних дій – силу, тем, різкість – і спрямовує увагу дітей на усвідомлення і порівняння м’язових і емоційних відчуттів, які в них виникають. Ігровий психогімнастичний зміст вправ не випадковий, він повинен відображати процес оволодіння навиками контролю рухової та емоційної сфери, повинно бути придумане так, щоб виконувати наступні завдання: - дати дитині можливість відчути різноманітні м’язові відчуття – шляхом наслідувального повторення рухів та дій Ведучого; - тренувати дитину спрямовувати і затримувати увагу на своїх відчуттях, вчити розрізняти і порівнювати їх; - тренувати дитину визначати характер фізичних рухів, які супроводжуються різними м’язовими відчуттями; - тренувати дитину міняти характер своїх рухів, опираючись на контроль м’язевих відчуттів і роботу уяви і почуттів; В послідовності психогімнастичних вправ особливо важливо дотримуватись чергування і порівняння протилежних за характером рухів: - напруження і розслаблення; - різких та плавних рухів; - частих та рідких; - дрібних та цілих гармонійних; - ледь помітних коливань і повних застигань; - помахів тіла і стрибків; - свобідність просування в просторі і наштовхування на предмети. Таке чергування рухів рефлекторно впливає на гармонізацію психічної діяльності мозку: впорядковується психічна і рухова активність дитини, покращується її настрій, скидається інертність самопочуття. Стараючись захопити дітей грою, включити в роботу їх внутрішню увагу, спрямувати її на усвідомлення того, що в них відбувається на протязі гри, Ведучий повинен вміти гучно змінювати свою позицію: то стаючи учасником гри-драми, то просто спостерігаючи та режисуючи, але ні в якому випадку не примушуючи, н оцінюючи, не наказуючи.
Йога
Дитяча йога – один з кращих способів турботи про свою дитину. Йога для дітей – це добре продумана система зміцнення молодого організму, заснована на багаторічній практиці. Основні плюси таких занять: - Здоровий хребет і правильна постава; - Концентрація уваги, а отже успіхи у навчанні; - Чудовий вихід для дитячої активності; - Вправи на дихання і розслаблення; - Розвиток координації, гнучкості, пластики; - Простота виконання вправ (заняття з елементами гри); - Гарний настрій дитини. Дитяча Йога поєднує простоту виконання вправ і максимальну користь для здоров’я. Заняття йогою не потребують спеціальної підготовки, підходять дітям різного віку і, що важливо, не мають особливих протипоказань. Йога допомогає дитині залишатися– в кращому сенсі цього слова. Помогает не забыть себя настоящего в круговороте жизни. Помогает быть хозяином тела, эмоций и ума. Помогает быть здоровым и энергичным. Хорошо, если есть возможность начать использовать это чудесный инструмент – йогу – с самых ранних лет. И потом не отказываться от этого дара, и с малых лет не сворачивать с однажды выбранного пути, и оставаться в «потоке» здорового образа жизни. Йога для дітей й вправи, розроблені для маленьких йогинов – це адаптований курс хатха-йоги. Адаптований до дітей і підлітків – тобто побудований з обліком їх психологічних, фізіологічних й анатомічних особливостей. Ці особливості практикуючих відбиваються на методиці тренувального процесу, а самі асаны, вправи, так само як і користь, принесена заняттями, залишаються. В здоровім тілі – здоровий дух, пам’ятаєте? Йога для дітей і вправи дозволять дітям розвиватися гармонійно. Розвивав тіло, йогін стає більш сильним, витривалішим, спина (на радість батькам) випрямляється, дитина ріже хворіє. Йога для дітей й вправи на увагу дозволяють зберігати отлічное здоров’я й здатність до концентрації, а значить, дають можливість сприймати мир у всій його повноті. Практикуя йогу, дитина розвиває не тільки тіло, але й душу – тонкі емоції, володіння мистецтвом самоконтролю не залишає місця образам, капризам, расстройствам. Завдяки йогє для дітей и спеціальним вправам у вашої дитини буде більшеспокою, емоційної рівноваги, концентрації, впевненості. В ході практики діти вчаться володіти своєю поведінкою та настроєм. В свідомості маленького йогіна просто не залишається місця для агресії і злоби. Практика йоги дозволяє пізнати мир і себе, формує и закріплює в свідомості дитини такі духовні цінності, як правдивісьть,, чистоплотність, самоповагу. Хатха-йога – це найдревніша система, яка увібрала досвід мільйонів людей в усьому світі, – розповідає Тарас Мирославович. – Вона є першим ступенем йоги. Приводить тіло у тонус, використовуючи приховані резерви організму. Ця система поєднує комплекс вправ, які здатні виконувати люди у будь-якому віці. Хатха-йога, наприклад, поліпшує гнучкість спини та суглобів, розслаблює та зміцнює м’язи, сприяє схудненню та омолодженню, розвиває впевненість у собі, дарує внутрішній спокій, виправляє поставу тощо.
Кольротерапія
Все життя нас супроводжує колір. Колір значно впливає на нас: притягує нас і до нас, змушує робити покупки та викликає різноманітні емоції. Зумовлює раптові почуття і навіть фізіологічні реакції, від припливу крові до почуття холоду. Вплив кольору однаковий для всіх, незалежно від статусу, віку та рівня інтелекту. Але в той же час відношення до певного кольору може залежати від культурно-історичних традицій та обрядів, а також ефект від впливу певного кольору залежить від значення цього кольору і того, з чим він асоціюється у даної конкретної людини. Також він дуже впливає на психіку людини, адже його люди навчилися сприймати набагато раніше, ніж мову.
По тому, яким кольорам ми надаємо перевагу, а які уникаємо, з якими кольорами асоціюємо певні почуття, емоції, людей ми можемо багато сказати про нас самих. В психології існує маса тестів, пов’язаних з кольором, а також цілий напрям – кольоротерапія.
При фізичній дії мова йде про вплив кольору на фізіологію людини. Об’єктивний вплив кольору підтверджено експериментальним шляхом і залежить від кількості та якості кольору, періоду дії, особливостей нервової системи, віку, статі та інших факторів.
До оптичного впливу відносяться ілюзії та оптичні явища, викликані кольором та змінюючими зовнішній вигляд предметами. Розглядаючи оптичні явища кольору, всі кольори можна умовно поділити на дві групи: червоний і синій, так як здебільшого кольори по своїм оптичним характеристикам будуть наближені до якоїсь з цих груп.
При психологічній дії мова йде про почуття та переживання, які ми можемо відчувати під впливом того чи іншого кольору. Цей вплив дуже тісно пов’язаний з оптичними особливостями кольору.
Те, що колір впливає на діяльність центральної нервової системи не викликає сумнівів. Однак, на відміну від вегетативної нервової системи, на яку безумовно впливає колір, взаємозв’язок між кольором і центральною нервовою системою людини являє більш складну картину. Колір, як енергія, необхідний для підтримання тонусу центральної нервової системи. У дітей, що тривалий час проживали в умовах «кольорового голодування», спостерігаються навіть затримки інтелектуального розвитку.
Кожен колір випромінює свою енергію і безпосередньо впливає на наш розумовий, душевний і фізичний стан. Не випадково кольоротерапія відноситься до найбільш популярних напрямів альтернативної медицини.
Терапевтичний ефект
В принципі можна використовувати всі відтінки сонячного спектру. Але в більшості випадків вибирають основні кольори – червоний, жовтий і синій, а також змішані тони – оранжевий, фіолетовий і зелений. Білий і чорний не підходять, оскільки перший відображає весь пучок променів, а останній поглинає всі світлові промені.
Червоний колір має розігріваючу, оживляючу дію. Він зміцнює серце і систему кровообігу. Активізує роботу печінки і підтримує утворення червоних кров`яних тілець.
Оранжевий колір будить радість життя і веселість. Він допомагає при депресіях, апатії і втраті апетиту. Цей колір благотворно впливає на залози і легені.
Жовтий колір покращує настрій і позитивно впливає на нервову систему і внутрішні органи. Заспокоює селезінку, активізує лімфосистему, допомагає при проблемах з печінкою.
Зелений колір надає сильний антистресовий ефект, оскільки заспокоює нерви, усуває стани крайньої втоми. Він відновлює рівновагу між печінкою і селезінкою, регенерує м`язи і сполучну тканину.
Синій колір зменшує запалення і допомагає при порушеннях сну, а також при головних болях. Синій колір остуджує. Тому корисний при опіках і підвищеній температурі.
Фіолетові тони сприяють кращій концентрації уваги, помітно знімають психічну напругу. Стимулюють діяльність селезінки, розслаблюють, знімають біль, підтримують лімфосистему.
Аромотерапія
Аромотерапія — лікування із застосуванням насиченого летючими речовинами рослин повітря. Ароматичні речовини, що виділяються рослинами (фітонциди, терпени, ефірні олії та інші) під час дихання потрапляють до верхніх нових проходів адсорбуються на рецепторних білках — мембраночуттєвих рецепторів. Їх стимуляція активує клітини чуттєвої головки, посилаючи свої аксони до чуттєвої кори, що обумовлює збудження вищих вегетативних центрів та визначає емоціонально-мотиваційні реакції на різні фітоорганічні речовини. Зростаючи аферентні потоки від обох рецепторів модулюють процеси вищої нервової діяльності, вегетативну регуляцію вищеральних функцій. В наслідок того при вдиханні летючих ароматичних речовин у хворого змінюється тонус підкоркових центрів головного мозку, змінюється його реактивність та психоемоційний стан, напрямок цих процесів визначається структурою чуттєвих подразників і є неоднаковим для летючих речовин різних рослин. Деякі адоранти можуть викликати загибель мікроорганізмів у верхніх дихальних шляхах.
Спеліотерапія
Спеліотерапія — лікування під час перебування в умовах мікроклімату природничих та штучних печер (соляних копій, шахт та інше). Основним діючим фактором повітряного середовища соляних шахт та печер є мікро дисперсний аерозоль солей натрію, кальцію, калію і магнію, а також негативні аерофони. При диханні такими аерозолями та аерофонами призводить до розрідження мокроти та прискорення її виділення з повітряноносних шляхів упритул до бронхіол, покрашення бронхіальної проводимості, посилення вентиляції легенів та його утилізації різними тканинами організму, посилення функції верхнього дихання підвищення хв.ного об’єму та життєвої ємності легень, призводить до пониження кров’яного тику в легеневій артерії та сприяє підвищенню скорочувальної функції серця. У хворих гіпертонічною хворобою понижується артеріальний тиск. Адаптація організму до специфічного мікроклімату спеліолікарень супроводжується активацією симпатико-адреналінової системи, посиленням вироблення гормонів ендокринними органами. Мала кількість мікроорганізмів в повітрі у печерах та сольових шахтах призводить до зниження сенбілізації організму та зменшенню вмісту антитіл. Аерозолі солі гальмують розвиток мікрофлори дихальних шляхів, перешкоджають розвиток запалювального процесу. Тиша та незвичайна обстановка печери, відновлює процеси гальмування в корі головного мозку. Створення присутності аерофонів запаху, свіжого та насиченого повітря позитивно діє на хворих, створює відчуття свіжості, легкості дихання та психоемоційного комфорту.
Фізіотерапія
Фізіотерапія — (греч. physis — природа, terapia — догляд, лікування) — медична дисципліна, що вивчає дію на організм фізичних факторів, застосованих для лікування хворих, профілактики захворювань і медичної реабілітації оскільки предметом вивчання цієї медичної науки є різні лікувальні фізичні фактори, у курортології з фізіотерапією багато спільного в області лікувального застосування природних фізичних факторів. Взагалі курортологія не розглядає спеціально апаратні методи лікування, а у фізіотерапії не вивчається курортографія, організація курортної справи та ряд інших курортологічних напрямків.
Багаточисленні методи фізіотерапії застосовані на дії фізичних подразників, які представляють природне оточення людини (світ, тепло, холод, механічний вплив, різні форми електрики).
Фізичні апаратні методи лікування на курортах застосовують як доповнення до основної терапії. Вони мають здатність потенціювати дію природних лікувальних факторів, значно прискорювати процеси реабілітації, дозволяють зменшити вживання лікарських засобів. Лікарі-курортологі без явних показань звично намагаються не призначати фізіотерапевтичні процедури, роблять опір у лікуванні на природні фактори. Але в ряді випадків в систему бурхливого розвитку лікарських оздоровчих технологій, створення і впровадження новітніх методів лікування, штучні фактори (наприклад, штучна спеліотерапія у спеціально оснащених приміщеннях), баротерапія, детензор, методи моніторингу очистки кишечнику, СПА – технології), використовують на курортах більш активно чим природні.
Література:
1. О.А. Атемасова, «Психогимнастика», «Ранок» 2000 р. 2. М.А. Чистякова «Психогимнастика» 2009 р. 3. Л.С. Виготський «Психология». 4. Т.Э. Васильєв «Начала хатха йоги». 5. В.С. Бойко «Йога. Искусство коммуникации». 6. А.И. Бокатов «Белая книга по нанотехнологиям». 7. Л.П. Урванцев Психология восприятия цвета. Методическое пособие. Ярославль, 1981. 65 с. 8. Г. Фрілінг, К. Ауер Человек, цвет, пространство. М., 1973 р. 9. Д. Чопра «Ідеальне здоров’я».1990 р.
Людмила Найденко, вихователь, спеціаліст І категорії
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Форма входу
Кнопочка Стежинок
Ми будемо Вам вдячні, якщо ви розмістите нашу кнопку у себе на сайті. Якщо ви хочете обмінятися з нами банерами, пишіть в гостьову книгу, каталог «Друзі сайту» до Ваших послуг
