Витяг з Листа МОНМС України № 1/9-426 від 01.06.2012 "Щодо інструктивно-методичних рекомендацій із базових дисциплін"
У початковий
період навчання дитини у першому класі важливе значення має успішність адаптаційного періоду.
Створення сприятливого середовища для
адаптації дитини до систематичного шкільного навчання забезпечуватиме їй
подальший розвиток, успішне навчання та виховання. Вимоги щодо забезпечення
належних умов для навчання і виховання учнів, зокрема 1-х класів, у
загальноосвітніх навчальних закладах встановлено Державними санітарними
правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів
та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01).
Для учнів 1-го класу особлива увага має
приділятися:
• організації гарячого харчування;
• облаштуванню кімнат для відпочинку (сну);
• облаштуванню приміщень для організації
рухливих ігор, щонайменше одного на паралель класів;
• обладнанню відокремлених туалетів
(убиралень);
• обладнанню відокремлених гардеробів з
обов’язковим виділенням секцій для кожного класу тощо (лист МОН України від
10.12.04 № 1/9-633).
Особливу увагу вчитель має приділяти збереженню та
зміцненню фізичного здоров’я учнів, їх моральному та громадянському вихованню.
Із цією метою важливо організувати активну співпрацю вчителя з батьками або
особами, які їх замінюють, з медичними працівниками загальноосвітнього навчального
закладу, шкільним психологом, учителями-предметниками, вихователем групи
продовженого дня. Результатами такої співпраці є:
• краще вивчення індивідуальних можливостей та стану
здоров’я кожного першокласника;
• здійснення
особистісно орієнтованого навчання та виховання;
• впровадження здоров’язберігаючих технологій
навчально-виховного процесу;
• спільна підготовка і проведення батьківських зборів;
• бесіди з батьками на психолого-педагогічну тематику
тощо.
Відповідно до Закону України «Про загальну
середню освіту» навчально-виховний процес у 1-х класах здійснюється за груповою
(класно-урочною) та індивідуальною формами навчання.
Створення сприятливих умов для безболісної адаптації дітей до
систематичного шкільного навчання, зняття статичного напруження першокласників
за одночасного виконання навчальних програм з усіх предметів забезпечується при
складанні розкладу уроків. Необхідно
дотримуватись оптимального співвідношення навчального навантаження протягом
дня, тижня з урахуванням психофізіологічних та фізичних можливостей
першокласників.
Доцільно чергувати протягом дня навчальні предмети
природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками фізичної культури,
курсу «Основи здоров’я», музичного та образотворчого мистецтв, трудового
навчання.
Навчальні предмети, що вимагають значного розумового
напруження — мови, математику, — доцільно ставити у розкладі другими і третіми
уроками. Навчальні предмети, пов’язані з активною руховою діяльністю, а також
предмети «Основи здоров’я», «Природознавство», музичне мистецтво, образотворче
мистецтво, трудове навчання можна проводити на третьому-четвертому уроках.
А от заняття з навчального предмета «Фізична культура»
у першому класі варто проводити лише на заключних уроках.
Четвер рекомендується планувати у розкладі як
розвантажувальний день. У цей день можна проводити уроки з предметів
оздоровчо-фізкультурного та мистецького спрямування.
З метою уникнення перевантаження впродовж вересня —
жовтня на четвертих уроках доцільно використовувати, нестандартні форми
організації навчального процесу. Протягом цього часу учитель може планувати
проведення окремих навчальних занять у формі уроків-екскурсій,
уроків-імпровізацій, уроків-ігор, уроків-театралізацій тощо.
Так, протягом цих 8 тижнів можна щоденно проводити по
одному нестандартному уроку (загалом 40 годин навчального навантаження) за
рахунок 24 уроків фізичної культури і 16 уроків з інших предметів. Наприклад,
можна провести в цей період заключними уроками 5-6 уроків-ігор,
уроків-театралізацій та уроків-екскурсій з предмета «Основи здоров’я», 2-3
екскурсії з предмета «Природознавство», 4-5 уроків-ігор та уроків-екскурсій з
математики, 1-2 екскурсії з образотворчого мистецтва, 2-3 екскурсії з трудового
навчання, 2-3 уроки-театралізації з музики.
У класному журналі доцільно вказувати форму проведення
уроків, якщо вони проводяться не в класно-урочній формі.
В адаптаційний період навчання першокласників
виявляється специфіка організації уроків з окремих предметів.
Уроки фізичної культури протягом перших двох
місяців (24 год, по 3 уроки на тиждень) спрямовані в першу чергу на розвиток і
удосконалення рухів дітей і, за можливості, проводяться на свіжому повітрі.
Уроки з курсу
«Основи здоров’я» рекомендується проводити, активно поєднуючи
навчально-пізнавальну і оздоровчо-рухову діяльність першокласників. Ігри та
ігрові ситуації мають бути невід’ємною частиною як уроків з фізичної культури,
так і уроків з основ здоров’я.
Початковий період адаптації на уроках математики
збігається з проведенням підготовчої роботи до сприйняття понять «число»,
«величина», дій із числами та ін. (дочисловий період). У цей період діти
вчаться цілеспрямовано спостерігати за предметами і групами предметів у ході їх
порівняння, розміщення у просторі, класифікації за ознаками (форма, розмір,
колір), отримуючи при цьому кількісні й просторові уявлення. Відбувається
розширення математичного кругозору і досвіду дітей, формуються їхні
комунікативні уміння. Особлива увага приділяється розвитку математичного
мовлення дітей, формуванню їхніх особистісних якостей.
Подальша робота з ознайомлення дітей із числами та
діями з ними організовується з обов’язковим використанням предметної наочності
в ході проведення дидактичних ігор, практичних робіт, екскурсій тощо.
Залежно від характеру завдань на уроці діти можуть
вставати з-за парт, підходити до столу вчителя, до книжкових полиць, до полиць
із наочністю, іграшками та ін.
Значне місце на уроках математики слід відводити
дидактичним іграм, дозволяючи дітям час від часу рухатися, забезпечуючи зміну
видів діяльності. Для розвитку у першокласників просторових уявлень корисно
використовувати різноманітні дидактичні матеріали: будівельні набори,
конструктори тощо.
Навчання має відбуватися не лише у класі, а й у добре
обладнаній ігровій кімнаті, на уроках-іграх, поза межами класу, школи. Щотижня
один урок математики доцільно проводити на повітрі.
Так, під час вивчення ознак предметів (порівняння
предметів за кольором, розміром, формою) доцільним буде проведення екскурсій по
школі, шкільному подвір’ю, на спортивний майданчик із введенням тематичних
ігор, екскурсії у кабінет математики. Екскурсії в парк, вулицями міста, на
пришкільну ділянку, рухливі ігри з різними завданнями допоможуть першокласникам
у засвоєнні просторових уявлень, взаємного розміщення предметів. Під час
вивчення матеріалу з порівняння груп предметів за їх кількістю, а також із
лічби предметів доцільними будуть екскурсії в парк, у магазин.
Адаптаційний період припадає на час зі сприятливими
погодними умовами для проведення екскурсій та цільових прогулянок, у ході яких
відбувається безпосереднє ознайомлення
дітей з навколишнім світом на уроках природознавства. Тим самим
забезпечується накопичення чуттєвого досвіду, реальних яскравих вражень,
важливих для успішного пізнання навколишнього світу, зокрема соціального оточення
дитини. Доцільно екскурсії й тематичні прогулянки цілеспрямовано проводити у
системі уроків ознайомлення дітей з навколишнім світом.
У зв’язку з тим, що основою вивчення дітьми музичного
мистецтва є найпростіші музичні жанри — пісня, танець, марш, їх
інтонаційно-образні особливості, навчальну діяльність першокласників на уроках
музики можна поєднати з яскраво вираженими ігровими елементами (пластичне
інтонування, музично-ритмічні рухи, вільне диригування, гра на простих музичних
інструментах, інсценування та розігрування окремих музичних творів, пісень
тощо). Це допоможе вчителю зробити уроки музики захопливими, цікавими,
насиченими різноманітними формами діяльності, допоможе запобігти руховій
пасивності та перевантаженню дітей.
У період адаптації першокласників до систематичного
шкільного навчання уроки образотворчого мистецтва відіграють особливу
роль. Художня діяльність супроводжує всю життєдіяльність дитини. Дитина не так
створює малюнок, як передає свій стан. Її художня діяльність передбачає творче
співробітництво, довірливість стосунків між учителем і учнем. Тому сама
атмосфера і цілі художніх занять передбачають окремі ігрові форми спілкування.
Художні заняття у цей період можуть мати різні форми,
як-от: прогулянки та екскурсії в парк чи в ліс із метою розвитку навичок
сприймання, естетичного милування і спостережливості, а також збирання
природних матеріалів для наступних уроків з образотворчого мистецтва; екскурсії
в майстерню народних умільців рідного краю, в художньо-краєзнавчий музей чи в
музей народного декоративно-прикладного мистецтва; ігри.
Основне спрямування роботи на перших уроках трудового навчання
передбачає розширення сенсорного досвіду дітей, розвиток моторики рук,
координацію рухів, формування пізнавальних процесів (сприймання, уваги,
пам’яті, мислення та ін.), формування початкових прийомів роботи з ручними
інструментами тощо.
Частину уроків трудового навчання пропонується проводити у формі
екскурсій та ігор. Екскурсію можна пожвавити іграми-змаганнями на розвиток
окоміру, почуття кольору, форми. В уроки на свіжому повітрі слід ввести ігри та
конкурси, пов’язані зі збиранням природного матеріалу. Можна провести
уроки-конкурси чи театралізовані уроки з використанням виготовлених матеріалів.
Згідно з вимогами Державних санітарних правил і норм
улаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації
навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008–01) на п’ятнадцятій хвилині
кожного уроку має проводитись фізкультхвилинка, що складається з динамічних,
дихальних вправ, вправ для збереження зору, пальчикової гімнастики тощо.
Учитель повинен весь час стимулювати учнів
дотримуватись правильної постави під час виконання письмових робіт за партою.
Прийоми та методи роботи з дітьми мають забезпечувати
різноманітну активну практичну діяльність кожного учня. Ігрові форми діяльності мають бути домінуючими
під час навчання у 1-му класі.
Домашні
завдання учням першого класу не
задаються.
Навчальні досягнення учнів першого класу оцінюються
вербально.
Під впливом різноманітних чинників шкільного життя
позитивні уявлення про себе, сформовані у дитини в дошкільному віці, у першому
класі піддаються серйозним випробуванням. Навчання пов’язане не лише з
успіхами, а часто з помилками, невдачами. Першокласник прагне утвердити себе в
новій ролі, шукає опори у ставленні до себе вчителів, бажаючи, щоб дорослі
помічали його позитивні якості. Тому оцінка здатна викликати в учня цілу гаму
гострих переживань. Радість і задоволення досягненнями в навчанні створюють
позитивний емоційний фон стосунків з учителем та однокласниками, покращують
рівень засвоєння знань. Почуття гіркоти, невдоволення невдачами можуть
спричинити зниження самооцінки, зневіру, конфлікт з оточенням.
Важливо створювати на уроках такі умови, коли
невдоволеність від невдачі спонукала б дитину шукати кращі способи навчальної
діяльності. Педагогічна оцінка має бути тактовною; не акцентованою на невдачах
дитини, а здатною створювати сприятливий емоційний фон для подолання труднощів.
Важливо навчити учня сприймати оцінку як показник рівня знань і вмінь, а також
розуміти, що оцінюються його конкретні дії, а не він сам.
Важливе
завдання виховання першокласників — цілеспрямоване формування позитивної
самооцінки. За сприятливих умов навчання і виховання у дітей починає
формуватися правильна самооцінка, яка стосується їхніх особистісних якостей,
досягнень і можливостей. Створюючи такі умови, слід ураховувати індивідуальні
особливості кожного учня, насамперед виділяючи ознаки, які свідчать про
тенденції формування у них самооцінки.
Для
дітей із заниженою самооцінкою, сором’язливих, пасивних дуже важливими і
значимими є оцінки, які дає учитель. Похвала, заохочення допомагають зняти
негативний вплив невпевненості в собі, тоді як осуд посилює його. Таким дітям
важливо дати можливість реально досягати гарних результатів у роботі, а потім
допомогти правильно їх оцінити і в коректній формі привернути увагу
однокласників.
Діти
з виявленою завищеною самооцінкою зазвичай схильні до демонстративності та
домінування. Щодо них доречною є тактика стриманості, що виражається у
незначних знаках уваги. Якщо немає можливості уникнути зауваження, то його слід
висловити діловим тоном, не показуючи якихось емоцій.
Важливо
помітити той момент, коли дитина в основному виправила свою помилку, щоб
поставити її в однакові умови з іншими учнями.
У
будь-якому випадку не слід протиставляти дітей одне одному. Можна порівнювати
лише певні досягнення учня. Стимулюючим буде порівняння роботи (відповіді,
поведінки тощо) з тим, як працювала дитина раніше, проте не вдаватися до порівняння
успіхів чи невдач окремих учнів.
Водночас доцільно вчити дітей здійснювати не лише
самооцінювання, а й взаємооцінювання, колективне оцінювання. Це активізує
навчальну роботу, допомагає формуванню в школяра зацікавленого ставлення до
критики, висловленої на його адресу, зміцнює відчуття своєї значимості в
колективі, сприяє усвідомленню турботи про нього товаришів.
Вміло користуючись у роботі з першокласниками
педагогічною оцінкою, вчитель закладає основи для формування в них умінь
об’єктивно оцінювати хід і результати своєї діяльності, стимулює розвиток
навчальних мотивів, створює атмосферу доброзичливих взаємин у класі, що
необхідно для підтримування в учнів почуття власної гідності, доброти і
чуйності, бажання працювати разом з однокласниками.
У класному журналі та в зошитах оцінки в балах або в
рівнях не виставляються. Недоцільним є використання будь-яких умовних позначень
для оцінювання навчальних досягнень учнів 1-го класу, оскільки вони з часом
асоціюються у дитини з відповідним балом за встановленими критеріями
оцінювання. Не оцінюються темп роботи учня, його особистісні якості та
індивідуальні психічні процеси, зокрема пам’ять, увага, сприймання тощо. | 
